Гребинка ведмежий суд

Гребинка ведмежий суд

Основні дати життя і творчості, книги та твори Євгена Павловича Гребінки

Євген Павлович Гребінка
(21.01/02.02.1812 — 03/15.12.1848)

Т. Г. Шевченко. Портрет Є. П. Гребінки
Папір, акварель. 1837 р

Гребінка, Євген Павлович — Гребинка Евгений Павлович — (1812-1848) — український і російський письменник.

1812 рік, 21 січня — народився на х. Убіжище Пирятинського повіту (тепер у складі с. Мар’янівки Гребінківського р-ну) в сім’ї дрібного поміщика — штаб-ротмістра Малоросійського кавалерійського полку П. І. Гребінки. Був учасником Вітчизняної війни 1812 р., пройшов шлях до Парижа, після відставки займався господарством, мав 20 кріпаків. Родовий хутір Гребінчин Яр перейменував на х. Убіжище. Товаришував з В. І. Григоровичем, В. І. Марковичем (батьком члена Кирило-Мефодіївського товариства О. В. Марковича; був хрещеним батьком поета).

У 1825-1831 рр. Є. Гребінка навчався в Ніжинській гімназії вищих наук, одержав чин 14 класу. Влітку 1831 р. повернувся додому, відвідав Лубни, гостював у Снітині в маєтку Новицьких (товариш по гімназії), пережив особисту драму через кохання до його сестри (описав у «Записках студента», 1841). На початку вересня виїхав до Пирятина. 7 вересня Пирятинське дворянство обрало Є. Гребінку обер-офіцером резервного ескадрону Малоросійського кавалерійського полку, який базувався у Переяславі.

1826 рік, 14 листопада — гімназичний наглядач одібрав у Гребінки список недрукованої оди Пушкіна «Вольность».
Листопад — грудень — в листах до рідних і знайомих Гребінка хвалиться своїми успіхами у складанні поезій. Згадує такі твори: байки «Мышь» і «Вишня», пісню «Пленник», вірші «Переяславль», «Осень», «Отзывы русского воина к товаришам его молодости», «Буря», «Совет русскому гражданину», , «Лилия», «Ручеек», «Соловей», «Радость Мазепы, когда он узнает о смерти Кочубея».

1827 рік — написав перший і єдиний драматичний твір для самодіяльного театру «В чужие сани не садись».

1829 рік — почав працювати над перекладом на українську мову поеми Пушкіна «Полтава». Разом з товаришами-гімназистами брав участь у створенні студентської бібліотеки, видавав рукописні журнали «Аматузія» та «Пафія».

1 830 рік, лютий — для розслідування «справи про вільнодумство» до Ніжинської гімназії вищих наук прибув член головного правління училищ, петербурзький чиновник Адеркас.

Квітень — під час весняних канікул Гребінку викликали до гімназії на допит з приводу оди Пушкіна «Вольность», одібраної у 1826 році.

1831 — закінчив гімназію вищих наук дійсним студентом з правом на чнн XIV класу.

На сторінках «Украинского альманаха», що видавався у Харкові, було вміщено перший друкований твір Гребінки — вірш «Рогдаев пар», а в журналі «Московскнй телеграф», ч. 41, Ле 17 — уривок з його перекладу поеми Пушкіна «Полтава».

7 вересня — пнрятинське повітове дворянство обрало Гребінку обер-офіцером резервного ескадрону малоросійського козачого полку.

У грудні 1831 р . вийшов у відставку і повернувся до Убіжища, де провів два роки, працював над «Малоросійськими приказками» (видані у 1834 р.), над подальшим перекладом на українську мову пушкінської «Полтави» (почав у Ніжині; перший уривок опублікував в «Московском телеграфе» № 17 за 1831 р.), яка вийшла окремою книжкою у 1836 р. Постійно їздив до Пирятина за кореспонденцією. Восени 1833 р. зустрівся у місті з українським художником А. Мокрицьким (випускником Ніжинської гімназії вищих наук), відвідав його в Олександрівці під Пирятином. Мокрицький гостював в Убіжищі, малював тут портрет поета.

1832 рік, 1 листопада —написав лист до колишнього вчителя І. Г. Кулжинського, що жив тоді у Харкові, в якому висловив цікавї думки про «Украинский альманах» та майбутнє української літератури.

1833 — в журналі «Утренняя звезда» надрукував ще один уривок з перекладу поеми Пушкіна «Полтава».

У кінці 1833 р . виїхав до Петербурга, звідки писав батькам: «Тіло моє було в столиці, а душа далеко — в рідному степу, під солом’яною покрівлею маленького будиночка». Служив чиновником, з 1835 р. викладав словесність у Дворянському полку, з 1837 р. — у військово-навчальних закладах. Був знайомий з О. Пушкіним, І. Криловим, О. Кольцовим. І. Тургенєвим, мав дружні зв’язки з Г. Квіткою-Основ’яненком, П. Гулаком-Артемовським, Л. Боровиковським, В. Забілою.

1834 року, 1 лютого — почав працювати реєстратором у комісії духовних училищ.

Вересень — вийшла окремим виданням збірка байок «Ма-лоросеийские приказки».

1835 рік, червень — І. Сошенко познайомив Євгена Гребінку з Т. Шевченком, підтримував його матеріально, допомагав у самоосвіті, взяв безпосередню участь у викупі поета з кріпацтва. У травні 1836 р. виїхав з Петербурга до Убіжища. Пробув тут до вересня, відвідав Мокрицьких, писав «Оповідання пирятинця» (видав у 1837 р. з посвятою своєму землякові В.І. Григоровичу).

1838 рік —другим виданням вийшла збірка байок «Малороссийские приказки». Видав окремою книжкою переклад поеми «Полтава» з посвятою О. С. Пушкіну.

1837 рік — у журналі «Современник», ч. VI і VII, надруковані вірші Євгена Гребінки «Недуг» і «Молитва».

29 листопада — звільнився з чиновницької посади в комісії духовних училищ. Працює вчителем російської мови у Дворянському полку.

Окремим виданням вийшли «Рассказы пирятннца» з посвятою В. І. Григоровичу.

1838 рік, 2 лютого — відбулося урочисте святкування п’ятдесятирічного ювілею літературної діяльності І. А. Крилова. Гребінка присвятив цій події вірш «Лавровый венок».

Восени Гребінка вів переговори з редактором «Отечественньїх записок» А. О. Краєвським про видання українською мовою літературних додатків до журналу, збирав матеріал для цих додатків, листувався з Г. Ф. Квіткою-Основ’яненком та іншими українськими письменниками. Познайомився і здружився з О. В. Кольцовим. Брав участь у складанні «Лексикону» Плюшара.

1839 рік — Краввський відмовився видавати додатки до журналу «Оте-чественньїе записки» українською мовою. Із зібраних для додатків матеріалів Гребінка укладає альманах «Ластівка».

1840 рік — допомагає Шевченку у виданні «Кобзаря».В альманасі «Утренняя заря» надруковано повість «Братья».

У травні 1840 р. знову виїхав на Полтавщину. З Убіжища виїздив до Лубен, де гастролювала група Млотковського. В її складі грав видатний український актор К.Т. Соленик (1811-1851). Виступав у водевілях «Моя жена выходит замуж» і «Козак-стихотворец» Шаховського. У Лубнах почув сюжет, використаний у повісті «Кулик».

У 1841 рік, 27 квітня видав у Петербурзі альманах «Ластівка». В журналі «Отечественные записки» надрукована повість «Записки студента».роман.

27 листопада — з Дворянського полку Гребінка перейшов на посаду викладача російської словесності в 2-й кадетський корпус.
В альманасі «Утренняя заря» надруковано повість «Кулик»,- яку Бєлінський назвав одним а найкращих творів останнього часу.

1842 рік, квітень — початок травня — пише повість «Сеня».

1842 р , травень після смерті батька, знову приїхав до Убіжища. . По дорозі завітав до Харкова, гостював у Квітки-Основ’яненка. Двічі відвідав село Рудку, де мешкав дрібний поміщик Ростенберг з онукою Марією Василівною.

29-30 червня — Гребінка і Шевченко, який приїхав до Убежище, відвідали маєток Т. Г. Волховської в Мосівці (Мойсівці, тепер Черкаської обл.).

Липень — їздив до брата Аполлона в Єлисаветград. В журналі «Отечественньїе записки» надруковано роман «Чайковський».

На балу у поміщиці познайомив Шевченка з Я. де Бальменом, О. Капністом, О. Афанасьєвим-Чужбинським, Закревськими. У липні відвідав Кременчук (23-26.07), де був присутній на ярмарку і бенефісі актора Александринського театру Мартинова; Пирятин, Рудку. В Рудці перебував близько двох тижнів, написав тут свій широко відомий романс «Очи чёрные», присвятивши його М.В. Ростенберг.

Популярними піснями на слова Гребінки стали також «Помню я еще молодушкой была» («Молода я ещё девица была»), «Украинская мелодия» («Ні, мамо, не можна нелюба любити»).

У травні — червні 1844 р. Гребінка знову на Полтавщині. Прибув він разом з В. І. Далем (1801-1872, російський лексикограф, етнограф, письменник, член-кореспондент Петербурзької. АН, основна праця «Тлумачний словник живої великоруської мови», т. 1 — 4, 1863-1866 рр.). Мешкав в Убіжищі, відвідав Мар’янівку, Турівку, Рудку.

В кінці червня обвінчався з М. В. Ростенберг і повернувся до Петербурга. Відвідав Полтавщину у 1845 р Був присутній на спектаклях у Лубнах оперної трупи Вільгельма фон Шмідкова, згодом опублікував у «Литературной газете» статтю «Опера в Лубнах». Неодноразово порушував питання про відкриття в Рудці Лубенського повіту парафіяльного уч-ща

Вийшли окремим виданням «Путевьіе записки зайца». Одну з книжок Гребінка подарував своєму учневі, майбутньому петрашевцю Момбеллі.
В журналі «Отечественньїе записки» надруковано роман «Доктор»

1845 рік — познайомився з П. С. Кулішем. Грудень — народилася дочка Надія.

В журналі «Финский вестник» надруковано повість «Йван Иванович».

Для збірки «Физиология Петербурга» на замовлення М. О. Некрасова Гребінка написав нарис «Петербургская сторона».

З 1846 року Гребінка почав видавати зібрання своїх прозових творів.

1847 рік, початок року — клопочеться про відкриття в селі Рудці Лубенського повіту на Полтавщині приходського училища своїм коштом.

17 травня 1847 року відкрив своїм коштом у селі Рудці парафіяльне училище для селянських дітей (прийняло перших 15 учнів). Того ж року вийшли повість«Заборов» та «Приключения синей ассигнации».
В «Иллюстрированном альманахе», виданому Панаєвим та Некрасовяи, надруковано повість «Заборов». Альманах був заборонений цензурою.

У газеті «Санкт-Петербургские ведомости» надруковано повість «Приключения синей ассигнацни».

Кінець лютого — початок березня — знайомиться з болгарським діячем Захарієм Княжеським, допомагав йому в вбиранні літератури для болгарських національних бібліотек.

Починав багатотомне видання своїх творів.

Енциклопедії вказують, що в 1847-1848 рр. Є. Гребінка приступив до видання 8-томника своїх творів : 4 томи вийшли в 1847 р., ще 4 — в наступному. Смерть письменника припинила це видання, до якого увійшло 17 повістей і оповідань і один роман. Повне зібрання творів Гребінки було видане лише в 1862 р. (у 1903 р. — перевидано).

Помер літератор, «викладач російської словесності в 2-х відділеннях II кадетського корпусу Гірського інституту колезький радник Гребінка» від туберкульозу — 15 грудня 1848 р., в столиці Російської Імперії Санкт-Петербурзі. Проте прах було перевезено і поховано на батьківщині, в селі Мар’янівка — біля хутора Притулок, який, за однією з версій, міг бути місцем народження Є. Гребінки.

Усі твори Гребінки українською мовою були опубліковані в 1878 р.

Доля: чоловіка літератора Марія Василівна прожила після кончини чоловіка 46 років.

Залізнична станція Петрівка, що знаходиться недалеко від місць народження і упокоїло письменника і перейменована до 100-річчя письменника в 1912 р. в Гребінку, і сьогодні зберігає свою назву.

www.grebenka.com

Тарас Шевченко — крестный отец украинского национализма

Заворушились запорожці,
Загомоніли чорноморці,
Гудуть станиці на Дону.
В Очакові, землі турецькій,
Зібралась, щось не по-братецьки,
Песиголовців череда.

Еще Гребинка — автор знаменитого романса «Очи черные». Его русскоязычным романом «Доктор» увлекался А.П. Чехов. Поэт вынашивал идею: издавать на украинском языке дополнение к журналу «Отечественные записки». Но не судилось: рано умер. Оставив по себе память как о человеке, отмеченном «большим добродушием».

Провинился он тем, что славил «родных царей святое поколенье». Представьте себе: «Украина гибнет», а он пишет, что

Под скипетром помазанников Божьих
Живет народ счастливо, безмятежно.

Известный украинский литератор Н. Зеров писал: «Український патріотизм Гребінки — то був легенький узор «бытовых пристрастий», вишитий по канві щирої відданості офіціальній Росії»1.

В поэме «Богдан» Хмельницкий у него заявляет:

Еще горит для нас звезда спасенья
В народе, нам единокровном,
В единокровной нам Москве.

Поэма была написана в 1843 году. Это была последняя капля, чтобы при переиздании «Кобзаря» в 1844 году убрать всякое упоминание о том, кто выкупил автора из неволи. Как тут не вспомнить знаменитую байку Гребинки «Ведмежий суд»:

Понеже віл признався попеластій,
Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,
Так за такі гріхи його четвертувать
І м’ясо розідрать суддям на рівні часті,
Лисичці ж ратиці оддать.

И еще к нашей теме напрямую относится строчка из «Української мелодії» Е. Гребинки:

Ні, мамо, не можна нелюба любить.

3. Г. Квитка-Основьяненко

Этот выдающийся украинский писатель также не оправдал надежд папы Тараса.

Григорий Федорович Квитка родился в 1778 году в родовом имении Основа. Его род на Слобожанщине был одним из самых заметных: его прадед был харьковским полковым судьей, а дед — волконским сотником. Будущий писатель рос болезненным ребенком и однажды даже ослеп. Но на пятом году жизни прозрел после того, как свозили на богомолье в Озерянский монастырь. С детства он был очень набожен и просил у отца разрешения поступить в монастырь. Но в монастырь его не пустили, а вместо этого записали в лейб-гвардейский полк. Затем он служил в Харьковском кирасирском полку. А в 1800 году все-таки поступил послушником в монастырь, где провел около четырех лет. После этого — занимается культурной и литературной деятельностью, избирался совестным судьей, назначался председателем Харьковской палаты криминального суда. Т.е. жизнь Украины знал неплохо.

Сначала Квитка писал по-русски, а затем перешел на украинский язык. Он является основоположником украинской повести. Н. Зеров писал: «Квітка здобуває собі високе місце в літературних оцінках сучасників». «Дело решенное, — пишет один из них, — никто не пишет повестей так превосходно по-русски, как Основьяненко пишет их по-малорусски». «Одним из первых и лучших рассказчиков на народном наречии» вважає Квітку і В.І. Даль (Казак Луганский)».

И вот начинающий литератор Шевченко в стихотворении «До Основ’яненка» пишет про Украину, которая

Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче…

Затем жалуется: «Тяжко, батьку, жити з ворогами!»

А потом писатель, которому шел седьмой десяток, получил от начинающего (на 35 лет моложе) автора подробные инструкции, о чем и как ему писать:

Тебе люди поважають,
Добрий голос маєш;
Співай же їм, мій голубе,
Про Січ, про могили,
Коли яку насипали,
Кого положили.
Про старину, про те диво,
Що було, минуло…
Нехай ще раз усміхнеться
Серце на чужині,
Поки ляже в чужу землю
В чужій домовині.

Шевченко пока с уважением обращается к писателю: «Батьку отамане», «батьку ти мій, друже!», «мій голубе», «орле сизий». Еще в 1841 году он пишет: «Так, як я Вас люблю, любить і ви мене хоч наполовину, коли є за що… Кругом москалі та німота, ні одної душі хрищеної… Не цурайтеся ж, любіть мене так, як я Вас люблю, не бачивши Вас зроду. Вас не бачив, а Вашу душу, Ваше серце так бачу, як може ніхто на всім світі: Ваша «Маруся» так мені Вас розказала, що я Вас навиліт знаю».

Но уже через 2 года стихотворное послание получает название «До українського писаки». Было устранено даже имя писателя. А в 1847 году выяснилось, что «батько» и языка-то украинского не знал как следует: «Покійний Основ’яненко дуже добре приглядався на народ, та не прислухався до язика, бо може його не чув у колисці од матері». Вот тебе и «голубе», вот тебе и «орле сизий»!

Оказывается, Квитка-Основьяненко всю жизнь писал не то, не так, да и не на том языке. Опять же — к великим кобзарям не прислушивался. И даже смел противоречить.

Еще в 1839 году вышли его популярные «Листи до люб’язних земляків», где он утверждал: общественно-политический порядок России сам по себе не плох — вся беда от человеческой воли, направленной на зло. Он считал, что Бог руководит царями, цари подданными, помещики на основании отцовского права распоряжаются крестьянами. Так «усе йде справно, і ніхто не зобиджен». Он критиковал проявления зла в общественной жизни, трактуя их как исключения («вырывки из порядка»). Он гуманно и с любовью относился к так называемым «маленьким людям», боролся со злоупотреблениями со стороны помещиков, на посту предводителя дворянства внимательно относился к жалобам крестьян. Он был религиозно убежден в том, что «з серця людського йдуть всі добрі, і всі лихі помисли».

rubooks.net

ВТІЛЕННЯ В БАЙЦІ «ВЕДМЕЖИЙ СУД» ПОГЛЯДУ НАРОДУ НА ЧИНОВНИЦТВО ТА ОЦІНКА ЙОГО НЕСПРАВЕДЛИВИХ ДІЙ

У байці Є. Гребінки «Ведмежий суд» в алегоричних образах показано несправедливий суд. Такі випадки, коли бідних людей засуджували до суворих покарань за невелику провину чи навіть зовсім ні за що, траплялися на той час дуже часто. Через це прості люди ненавиділи чиновників, які виносили жорстокі й необґрунто- вані вироки. Ця ненависть виражається в байці тим, що судді пред­ставлені в образах хижаків, вічних ворогів трудівників: Ведмедя і Вовків. Ці тварини завжди лякали людей своєю кровожерливістю і силою. Але, мабуть, ще менше людям подобається лисиця, адже це хиже створіння діє не стільки силою, скільки хитрістю і підступні­ стю, з ним боротися ще важче. Саме тому Лисиця уособлює у творі образ донощика, який є, може, ще небезпечнішим за чиновників через свою підступність і ницість. Отасе, негативне ставлення наро­ду до чиновництва проявляється вже у виборі персонажів для тво­ру’. Особливо показовим є те, що судять усі ці хижаки Вола, мирнУ* спокійну і працьовиту тварину, яка уособлює простого трудівника- Так виражено беззахисність простої людини перед державним» чиновниками.

Але ще гостріше негативне ставлення народу до визискувачів проявляється в описі самого судового процесу. Виявляється, що Вола судять за те, що він

«На панській винниці пив, як мошенник, брагу, їв сіно, і овес, і сіль».

Отже, провина Вола в тому, що він поводився так, як звеліла йому природа.

І як же його судять Ведмідь і Вовки? Хіба вони обдумали спра­ву, розглянули її всебічно? Хіба вони перевірили донос чи принайм­ні дали Волові щось сказати у свій захист? Ні! Вони «трохи не цілі сутки» судили Вола «по-своєму», тобто звинувачували його в тому, чого він не робив: «А то він сіно їв!» — Вовки завили», маючи на увазі, що Віл їв м’ясо.

Зрозуміло, що весь цей процес — суцільний обман. А влашто­ваний він тому, що Віл «ситенький був». Тому судді слухати його не стали, бо думали не про справедливість, а тільки про те, як би поживитися Волом. Про це свідчить абсурдний вирок:

Понеже Віл признався попелястий,

Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,

Так за такі гріхи його четвертувать І м’ясо розідрать суддям на рівні часті,

Лисичці ж ратиці оддать.

Саме так бачили прості люди чиновницькі суди: збіговисько хижаків, які дбають тільки про наживу, тільки про те, як би побіль­ше здерти з селянина чи міщанина. Це викликало народний гнів, обурення, ненависть, що і показано в байці. Єдиною, хоча й гіркою втіхою залишалося для людей те, що донощики часто в таких судах залишалися ні з чим. Це у творі підкреслює вирок, за яким Лисич­ка отримує не шматок м’яса, а лише ратиці.

Таким чином, можна сказати, що в байці Є. Гребінки «Ведме- жии суд» переконливо показано негативне ставлення народу до чиновників, його огиду і ненависть до них. Твір засуджує сваволю і несправедливість суддів, викриває хижацьку сутність чиновництва, л^ твою якого стає в байці єдиний позитивний персонаж, що уособ- людину з народу, — Віл. Саме тому, а ще до того і через свою жню довершеність, ця байка вважається одним із значних тво- 8 в Українській літературі.

sochineniya.info

Є. ГРЕБІНКА. «ПШЕНИЦЯ», «РИБАЛКА», «ГОРОБЦІ ТА ВИШНЯ», «БУДЯК ТА КОНОПЛИНОЧКА»

Мета: розширити знання учнів про творчість Євгена Гребін

Ки; ознайомити з його байками; з’ясувати їх зміст, визначити мораль; залучати восьмикласників до чи тання художніх творів самостійно і під керівництвом учителя; розвивати вміння виразно читати, логічно мислити, робити висновки, грамотно висловлювати власні думки; виховувати порядність, доброту, чес ність.

Тип уроку: позакласне читання.

Обладнання: портрет Є. Гребінки, бібліотечка його творів, розда вальний матеріал.

• Які твори Є. Гребінки вам відомі?

• Чим вони вам запам’яталися?

• Дайте визначення поняттю «байка».

Байка — витвір поетичної фантазії народу — здавна привер тала увагу багатьох письменників. Протягом віків вона змінюва лася, набувала нових рис і якостей. У процесі становлення нової української літератури байка відіграла значну роль у наближенні літератури до життя, в утвердженні реалізму й народності.

Є. Гребінці судилося стати найвизначнішим українським бай карем першої половини XIX ст. У його байках в першу чергу від билися соціальні суперечності тогочасної дійсності. Перебува ючи в гущі народу, спостерігаючи соціальну несправедливість,

Є. Гребінка у байках говорив сувору і сміливу правду, у чому ми сьогодні й переконаємося.

1. Аналіз байки «Рибалка»

Сюжет «Рибалки» нагадує байку І. Крилова «Крестьяне и ре ка», однак байка Є. Гребінки цілком оригінальна — і самобутнім мовностилістичним колоритом, і національними образами.

2. Виразне читання твору. Бесіда за змістом

• Назвіть основних дійових осіб байки.

• Кого захищає, а кого засуджує Є. Гребінка?

• Кому і про що натякає письменник зверненням: «Ви, братця, все таки домівки не цурайтесь»? Підтвердіть свою відповідь рядками з тексту.

• Відшукайте в байці синоніми до дієслів Іти, бігти. Поясніть відтінки в їх значенні і як вони допомагають точніше передати настрій Рибалки.

• Знайдіть у байці влучні народнорозмовні вислови, які від повідають таким словам і зворотам: Допекти; або пан, або пропав.

• Намалюйте усно картину до байки.

3. Узагальнення (матеріал для вчителя)

Несправедливість панів, безсердечність суддів — звичайна річ тих часів. Це Є. Гребінка підкреслює в байці «Рибалка». Навес ні у Рибалки сталося нещастя: примхлива ріка Оржиця «загра ла і ятір, граючи, водою занесла». Пішов бідолаха «до Сули ска жену позивать», але побачив, що саме по Сулі «пливуть хлівці, стіжки, діжки, усякий крам», а між тим добром і «його ниряє ятір!». Рибалка повернувся додому, зрозумівши очевидну мар ність свого наміру.

Фамільярне звернення до панів — «бувайте ви здорові!», вда вано змовницька інтонація («Еге, Охріменко дурний») оповіда ча, що, на перший погляд, немовби поділяє саме панську думку і вчинки, недомовка — «пішов прохать у повітовій», де епітет без іменника виступає узагальненням усіх вищих установ, підкрес лення поверхової вченості панів, які насправді нічого не знають до ладу, перетворюються на неприховане глузування над зарозу мілим панством. Справжнє ж почуття до потерпілого висловле не в теплих словах, якими не без дружньої іронії зустрічає автор Рибалку після невдалого походу до Сули: «А що, земляче, по

Жививсь?» Висміюючи в байці панське захоплення чужими краями, Є. Гребінка закликає «домівки не цуратись». Письменник конкретизує місце дії — «у нашій стороні», а також згадує річки Оржицю й Сулу та визнає Рибалку «земляком».

Оповідач виступає як простий чоловік, виразник народних поглядів.

4. Робота в групах

Група/байка Роздавальний матеріал

Зерно «йде на дно, полова ж навісна пливе собі по хвилі». Цей простий, дохідливий, зрозумілий своєю буденною звичністю образ байкар використовує для характеристики панів, які, «задравши ніс, роз-приндившись, ходили»

II. «Горобці та Вишня»

Дайте відповіді на запитання:

1. Що Горобці робили на Вишні? Знайдіть відповідні

дієслова в тексті.

2. Як автор сприйняв бенкет Горобців?

3. Чому байкар називає Вишню бідною?

4. Кого висміює Є. Гребінка?

Запишіть у зошит основну думку байки.

Узагальнення (матеріал для вчителя). У байці «Гороб

ці та Вишня» проста й повчальна мораль, так би мо

вити, лежить зверху, а коротенький сюжет служить

необхідною в таких випадках ілюстрацією. Є. Гребін

ка зобразив людей, які товаришують і спілкуються,

доки їм це вигідно. Коли ж для себе ніякої користі

вони не мають, то залишають всіх і все напризволяще

III. «Будяк та Конопли ночка»

Виразно прочитайте байку.

1. Які на вигляд рослини, згадані у байці? Опишіть

2. Чим незадоволений будяк?

3. Що відповіла Коноплиночка?

4. Кого зображено у байці?

Запишіть у зошит основну думку байки.

Узагальнення (матеріал для вчителя). Про багатих

і вбогих, сильних і слабих, про повну безправність

І беззахисність бідного люду мовиться в байці «Будяк та Коноплиночка». Будяк не тільки всю землю у Ко ноплиночки «з під корінця забрав», але ще й зне важає нещасну рослину, обзиває «паскудою». Автор дає зрозуміти, що йдеться не про якусь абстрактну людську несправедливість, не про загальні моральні категорії, а про безкарне пригнічення простого люду правителями — малими й великими

1. Слово вчителя

Рано обірвалося життя обдарованого й самобутнього пись менника. У процесі становлення художнього реалізму він разом з Г. Квіткою Основ’яненком був серед тих, хто торував шлях Т. Шевченку — основоположникові нового напряму в українській літературі. Класичні байки Є. Гребінки і його прозові твори, по значені щирим співчуттям до простого трудівника, міцно увійшли в скарбницю культурних надбань українського народу.

Знайти влучні вислови в байках Є. Гребінки.

www.testsoch.com

Евгений Павлович Гребёнка — украинский писатель. Родился 21 января 1812 года на хуторе Убежище Пирятинского уезда на Полтавщине (теперь село Марьяновка Гребенковского района) в семье отставного штаб-ротмистра Павла Ивановича Гребенки. Начальное образование получил в домашних условиях. В 1825-1831 годах учился в Нежинской гимназии высших наук. В гимназии начал писать стихи. 1827 написал драматическое произведение для самодеятельного театра «В чужие сани не садись». 1829 начал работать над переводом на украинский язык поэмы Пушкина «Полтава». Принимал участие в издании рукописных журналов, составленных из ученических сочинений Гоголя, Н.Кукольника, Н.Прокоповича, Г.Гребинки. 1831 окончил гимназию. В этом году на страницах «Украинского альманаха» в Харькове увидело свет первое печатное произведение Гребенки — стихотворение «Рогдаев пир».

В сентябре 1831 года уездное дворянство направило Гребенку в звании обер-офицера в 8-й резервный Малороссийский полк, сформированный для подавления польского восстания, но полк из Пирятина не вышел, и в сентябре, после поражения повстанцев в Варшаве, Гребенка вышел в отставку.

В сентябре 1831 года уездное дворянство направило Гребенку в звании обер-офицера в 8-й резервный Малороссийский полк, сформированный для подавления польского восстания, но полк из Пирятина не вышел, и в сентябре, после поражения повстанцев в Варшаве, Гребенка вышел в отставку. 1834 Гребенка переезжает в Петербург, где осенью вышел его сборник басен «Малороссийские поговорки», работает в комиссии духовных училищ. 1836 вышел перевод поэмы Пушкина «Полтава» на украинском языке. В июня 1835 года Иван Сошенко познакомил Гребенку с Тарасом Шевченко. С 1837 года работает учителем русского языка в Дворянском полку. Принимает участие в организации выкупа Шевченко из крепостничества, собирает произведения на украинском языке и ходатайствует о выпуске их в приложения к журналу «Отечественные записки». Получив отказ, из собранных для приложений материалов заключает альманах «Ласточка», который вышел 27 апреля 1841. 1840 Гребенка помог Шевченко в издании «Кобзаря». Того же года в журнале «Отечественные записки» вышла повесть Гребенки «Записки студента», а в «Утренней заре» — повесть «Кулик». 1842 пишет повесть «Сеня». В 1843 году Гребенка посетил Украину, был в Харькове, вместе с Шевченко побывал в имении Т.Волховськои в селе Мосевки. Того же года в журнале «Отечественные записки» напечатан роман «Чайковский» с эпиграфами, взятыми из произведений Шевченко. 1844 Гребенка женился на Марии Васильевне Ростенберг. В том же году вышел его роман «Доктор». 1845 познакомился с П.Кулишем, написал очерк «Петербургская сторона». В 1847 году открыл за свой счет в селе Рудке Лубенского уезда Полтавской области приходское училище для крестьянских детей. В этом же году вышли повесть «Заборов» и «Приключения синей ассигнации». С 1846 года Гребенка начал издавать собрания своих прозаических произведений. К концу 1848 года он выдал восемь томов. Умер Гребенка 3 декабря 1848 в Петербурге. Тело его перевезли в Убежище, где и похоронили.

Библиография

Будяк та коноплиночка
Ведмежий суд
Горобці та вишня
Дядько на дзвониці
Кулик (1840)
Лебедь і гуси
Пшениця
Рибалка
Українська мелодія
Чайковський (1843)(Чайковский)
Човен (1833)
Записки студента (1841)
Нежинский полковник Золотаренко (1842)
Богдан (1843)
Приключения синей ассигнации (1847)
Автор слів відомого російського романсу «Очи черныя» (уперше було надруковано в «Літературній газеті» 17 січня 1843 року)

Интересные факты

Евгений Гребёнка — автор стихотворения «Чёрные очи», ставшего впоследствии основой для одного из самых известных русских романсов.

Стихотворение было написано Гребёнкой, когда он гостил в селе Рудка у соседа-помещика, отставного штабс-капитана Растенберга. Его дочери, Марии Васильевне, с которой летом следующего года Гребёнка обвенчался, оно и посвящено. Брак был у них хороший и счастливый. Первоначальный вариант стихотворения имел только 3 строфы, без какого-либо надрыва, лишь приправленный романтизмом. Произведение было опубликовано в «Литературной газете» 17 января 1843 года, а датой первой публикации романса является 7 марта 1884 года.

Фёдор Шаляпин ввёл этот романс в свой репертуар и познакомил с ним мир во время своих гастролей. Кроме того, Шаляпин добавил к тексту несколько куплетов, видимо, написанных собственноручно. Он посвятил их своей будущей жене итальянке Иоле Торнаги.

www.livelib.ru

Еще по теме:

  • Xix в кто правил в россии История России 19 века 19 век в истории России был ознаменован такими событиями, как Отечественная война 1812 г., декабристы и их восстание 14 декабря 1825 г. на Сенатской площади, Крымская война (1853-1856 гг.), отмена крепостного права в 1861 г. 19 век-это время правления Александра I, его брата Николая I, […]
  • Спорый дождь льется Итоговая работа по русскому языку за курс 7-го класса Цель урока: проверить степень усвоения материала. Оборудование: файл с тестовым заданием для каждого обучающегося, бланк ответов для учащихся, ключ к проверке работ. Текст для изложения: Какие бывают дожди? (1)Я, конечно, знал, что есть дожди моросящие, слепые, […]
  • Закон об образовании республики адыгея Независимая система оценки качества работы организаций, оказывающих социальные услуги Нормативно-правовая база Документы федерального уровня Федеральный закон от 28 декабря 2013 года № 442-ФЗ «Об основах социального обслуживания граждан в Российской Федерации» Федеральный закон от 21 июля 2014 года № 256-ФЗ «О […]
  • Вступление в законную силу законов рф Федеральный закон от 14 июня 1994 г. N 5-ФЗ "О порядке опубликования и вступления в силу федеральных конституционных законов, федеральных законов, актов палат Федерального Собрания" (с изменениями и дополнениями) Федеральный закон от 14 июня 1994 г. N 5-ФЗ "О порядке опубликования и вступления в силу федеральных […]
  • Главное бюро медико-социальной экспертизы г Москвы филиалы 1. ФКУ ГБ МСЭ ПО Г. МОСКВЕ (ГЛАВНОЕ БЮРО МЕДИКО-СОЦИАЛЬНОЙ ЭКСПЕРТИЗЫ ПО Г.МОСКВЕ)ГОСУДАРСТВЕННЫЕ МЕДУЧРЕЖДЕНИЯ 125040, Москва г., Ленинградский проспект, д. 13, стр. 1 2. ФКУ ГБ МСЭ ПО Г.МОСКВЕ ФИЛИАЛ - БЮРО (ГЛАВНОЕ БЮРО МЕДИКО-СОЦИАЛЬНОЙ ЭКСПЕРТИЗЫ ПО Г.МОСКВЕ ФИЛИАЛ - БЮРО ЯСЕНЕВО)ГОСУДАРСТВЕННЫЕ […]
  • Могу ли я вернуть товар если вскрыта упаковка Магазин не принимает товар обратно из-за испорченной упаковки Магазин автозапчастей ссылается на испорченную упаковку. Упаковок две. Вскрыта внутренняя упаковка, деталь нигде не использовалась, чек есть. Ответы юристов (1) Закон РФ «О защите прав потребителей» от 7 февраля 1992 года подробно разбирает два варианта […]
Закладка Постоянная ссылка.

Комментарии запрещены.